Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4
UKR RUS ENG
АФ "Грамацкий и Партнёры"
Контакты:
Телефон: +380 (44) 581-15-51
E-mail: office@gramatskiy.com
Skype: GramatskiyLawFirm
Адрес:
Украина, 01001, г. Киев,
ул. Михайловская, 16
этажи 2-4

Публикации

Аналитика. Статьи. Комментарии.

Нові види перевірок Держпраці

Опубликовано 29.06.2017 Андрей Трембич

  1. Нові види перевірок (інспекційні відвідування та невиїзні інспектування): проблемні аспекти.

Джерело правового регулювання нових видів перевірок Держпраці (а саме постанова КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») – це і є головна проблема цих нових контрольних заходів.

Кабінет Міністрів лише з третього заходу при прийнятті цього регуляторного акту спромігся подолати опір ДРС, – і неспроста: надто багато суперечностей у ньому було (і залишилося досі). Більшість нововведень варто було врегулювати на рівні закону, а не передавати дискреції уряду.

Так, постановою внесено зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, і тепер, крім посадових осіб Держпраці, застосовувати відповідні штрафи можуть також керівники виконавчих органів місцевого самоврядування.

Ідеологія делегування органам місцевого самоврядування повноважень із здійснення контролю у сфері зайнятості та оплати праці полягає у тому, що Держпраці тепер уповноважений на здійснення «державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», а виконавчі органи міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад – на здійснення «контролю за додержанням законодавства про працю». Водночас, Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (у тому числі нова редакція ч. 3 ст. 34) не передбачають жодних повноважень виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад на здійснення ними державного нагляду (контролю).

Проте, пункти 2 та 3 нового Порядку передбачають повноваження виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад на здійснення саме державного контролю за додержанням законодавства про працю. Це може стати для них проблемою (і винаходом для підконтрольних підприємств), якщо під час реалізації своїх нових повноважень виконкоми міських рад будуть посилатися на право проводити державний контроль за додержанням законодавства про працю.

Зрештою, сама назва нових контрольних заходів «інспекційні відвідування» та «невиїзні інспектування» – викликає запитання. Цілком очевидно, що йдеться про звичайні виїзні та невиїзні перевірки. З контексту зрозуміло, що йдеться лише про позапланові контрольно-наглядові заходи, хоча Порядок взагалі не знає поняття перевірок та їх поділу на планові та позапланові. Але навіщо було вигадувати термінологічний велосипед, створюючи штучне враження чогось якісно нового, що не дуже вкладається у понятійний ряд Закону про державний нагляд (контроль)?

Як відомо, заходи контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються у встановленому Законом «Про основні засади державного нагляду (контролю)…» порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. У нас ці істотні з точки зору законодавця особливості визначені не законом, а підзаконним актом, який до того ж суперечить низці законів, а також Конвенції 1947 р. «Про інспекцію праці» № 81 та Конвенції 1969 р. № 129.

Зокрема, відповідно до статті 1 Конвенції № 81 Міжнародної організації праці 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, повинен забезпечувати систему інспекції праці на промислових підприємствах.

Відповідно до статті 22 розділу II Конвенції № 81 кожний член Міжнародної організації праці, для якого цей розділ цієї Конвенції є чинним, повинен забезпечувати систему інспекції праці на торговельних підприємствах.

Відповідно до статті 4 Конвенції № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві система інспекції праці в сільському господарстві застосовується до сільськогосподарських підприємств, на яких працюють працівники за наймом або учні, незалежно від виду їхньої винагороди і типу, форми або тривалості їхнього трудового договору. Відповідно до статті 1 Конвенції N 129 у цій Конвенції термін «сільськогосподарське підприємство» означає підприємства або частини підприємств, які займаються обробкою землі, тваринництвом, включаючи розведення худоби і догляд за нею, лісовим господарством, садівництвом, первісною переробкою продуктів сільського господарства самим землеробом чи будь-якими іншими видами сільськогосподарської діяльності.

Водночас, новий Порядок контролю безпідставно поширює «інспекційні відвідування» та «невиїзні інспектування» на будь-які підприємства всіх сфер діяльності та всіх форм власності, що значно розширює коло підконтрольних суб’єктів порівняно із нормами КЗпП та міжнародного законодавства. Кабінет Міністрів просто не мав повноважень приймати таке рішення.

Загалом, створюється враження, що цей Порядок контролю приймався цілком без урахування Закону про держаний нагляд (контроль); у ньому немає навіть жодного посилання на цей Закон, а основні поняття та категорії навмисно йдуть врозріз із цим Законом. Чи варто було кілка років приводити до спільного знаменника все «контрольно-наглядове» законодавство (в якому спільним знаменником саме й виступав згаданий Закон), якщо тепер уряд і центральні органи виконавчої влади займатимуться власною нормотворчістю у кращих традиціях 90-х? Тут проблема глибше, ніж якість законодавчої техніки. Наприклад, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Держпраці, здійснюючи державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням визначених іншими законами особливостей, зобов'язана в будь-якому разі забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ч. 9, ч.ч. 13, 14 ст. 4, ч.ч. 1-4 статті 5, ч. 3 ст. 6, ч.ч. 1-4, 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону. Велика частина зазначених гарантій у Порядку нормативно не забезпечується. Скажімо, однією з наведених норм (ч. 4 ст. 4) передбачено, що виключно законами встановлюються спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю). Зрозуміло, що жодним законом «інспекційні відвідування» та «невиїзні інспектування» Держпраці не передбачено. Створюється чергове логічне порочне коло, яке нівелює собою весь Порядок як такий.

У нас і так надто багато органів, які вважають, що Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю)…» не про них писаний. Буде дуже шкода, якщо через подібні новації органи Держпраці (а за ними й органи місцевого самоврядування) вважатимусь себе ще одними такими «особливими».

Назад

^